Театр абсурду

холодне волосся й уста божевільно,
шепочуть про рай серед ржавого світу.
а очі навпроти, так страшно, так сильно
беруть у полон і катують невміло.

Гарячії крила і сон у безодні,
де ти серед бруду, де ти не один.
я буду з тобою, пробач не сьогодні,
і ти вже навіки, навіки не мій.

Криваві слова і обіцянки з перцем,
та ти все пробачиш, бо все як завжди.
Ти просто забув, що вже попіл-не серце,
тобою керує і ти вже не спиш.

І я не засну, просто зникну у дверях,
невміло і боязко зпущуся спогадом в тінь.
Тепер не біжи, хто залишиться грати на сцені?
в театрі абсурду чи просто в абсентному сні…
  • 0
  • 08 февраля 2011, 20:14
  • Azazel

Комментарии (1)

RSS свернуть / развернуть
+
0
Отдаю свой голос за этот стих. -)
avatar

Rosana

  • 10 февраля 2011, 00:45

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
build_links(); ?>